Буз Даниил Романович
45_150

Биография

Данило Романович Буз народився в селі Полапи  Любомльского  району  Волинської  області 24 грудня 1931 го  року. В  цей час  Волинь належала Польщі. Данило в 1939 го року весною закінчив перший клас. В цьому ж році  першого вересня Німеччина почала війну з Польщею і  за два тижні загарбали її. Німеччина, за певною умовою,  незабаром передала Волинь Радянському Союзі.  Таким чином  сім,я Буз попала під влив безбожної влади. 

     Під час польської влади кожен громадянин мав волю визнавати любу релігійну течію.  В 1923 - му році батьки -  Роман Васильович і Уляна Макарівна відійшли від Православної церкви і приєднались до Баптистів.

       З 1930 - х років сім,я Буз Романа  під впливом вчення Біблії  почала визнавати всі 10 - ть Божих заповідей – і святкувати день суботній. Данило , як і інші члени сім,ї з дитинства знав заповідь Божу про суботу і не вживав в їжу свинячого і нічого нечистого. До ніякої релігійної  громади  сім,я не  відносилась, а Данило  змалку  дружив  з дітьми  Християн віри Євангельської.

    Другий клас Данило почав в 1940 –му році під час радянської оку-пації і закінчив в 1941 – му. 22 червня 1941 го року, в неділю  почалась  знову війна, Данило лежав в лікарні м. Ковель з запаленням легень.

 

Після оздоровлення, під час німецької окупації 1942 – 1943 – му  році   Данило  закінчив третій навчальний рік. Цей рік для Данила став  значним, бо  учитель був з села Гупали навчив вірша, якого нагадав в1986- му році під час провідин дядька в Торонті, коли було велике урочисте свято канадської і американської української діаспори. Вірш  «Наша батьківщина» був прийнятий з великою пошаною.

     Сьомий клас Данило закінчи в селі Полаи в 1948 –му році і пішов вчитись в Любомльську середню школу робітничої молоді, де здобув середню освіту в 1952-му році. В 1953 – му році поступив в Ченівець-кий медичний інститут, одержав перевагу в конкурсі шість абітурієнтів, де провчився майже три роки, бо був виключений за релігійне переко-нання.

    Релігійні переконання поглиблювались у Данила з дитинства.   В початковий школі не носив червоного галстука, за що терпів зневагу. В середній школі не вступив до лав комсомолу, за що  часто терпів заниження оцінок. В інституті були особливі випробовування, поки  не дізнались, що студент третього курсу, Буз  Данило, староста філософського кружка , член біологічного і хірургічного  кружків є і членом церкви Адвентистів Сьомого Дня.

    Звільнений з інституту, Данило Буз одержав рекомендацію бути слу-жителем Церкви і був призваний В Ростові на Дону  в 1958 –му році помічником  пастору Блауберг Валентину в громаді м. Лабінск.

    В Лабінскій громаді і відбулось весільне служіння Блаубергом Валентином Буз Данила з Руснак Лідою  другого серпня 1959 – го року. Через короткий час після весілля , Данило  з Лідою переїхали на служіння в громаду м. Невинномиск  Ставропольського краю, де і народилась дочка – Діна.

    Весною, 1962- го року, згідно поради старших братів, молода сім,я переїхала на служіння  у м. Бердичів в Україну, де  служив в Скаківсь-кій  і Пятигірський громадах, поки не  створилась  нова громада в Бердичеві по вул. Хозяйствена 8.  Тут і народилась дочка – Ліля в 1962 – му році, а в 1970 –го року народився син Іван.

   В 1977 – го року, по рекомендації братів, сім,я Буз поселилась в м. Дніпродзержинськ, де в 1980 – го року  створилась громада по вул. Водяна 58 . Тут відбулось весілля дочки Лілі з Влодимиром Крупским в 1982 – го року. Вінчання звершував Жукалюк Микола.

    В 1988 – го року, згідно поради, подружжя Буз переселились в м. Жданов, тепер – Маріуполь, де звершував служіння  до виходу на заслужений відпочинок.

  Тепер  Данило Романович і Ліда Іванівна проживають в  м. Дніпрод-жержинську, продовжують працювати на славу Божу.