Биография

Данило Романович Буз народився в селі Полапи  Любомльского  району  Волинської  області 24 грудня 1931 го  року. В  цей час  Волинь належала Польщі. Данило в 1939 го року весною закінчив перший клас. В цьому ж році  першого вересня Німеччина почала війну з Польщею і  за два тижні загарбали її. Німеччина, за певною умовою,  незабаром передала Волинь Радянському Союзі.  Таким чином  сім,я Буз попала під влив безбожної влади. 

     Під час польської влади кожен громадянин мав волю визнавати любу релігійну течію.  В 1923 - му році батьки -  Роман Васильович і Уляна Макарівна відійшли від Православної церкви і приєднались до Баптистів.

       З 1930 - х років сім,я Буз Романа  під впливом вчення Біблії  почала визнавати всі 10 - ть Божих заповідей – і святкувати день суботній. Данило , як і інші члени сім,ї з дитинства знав заповідь Божу про суботу і не вживав в їжу свинячого і нічого нечистого. До ніякої релігійної  громади  сім,я не  відносилась, а Данило  змалку  дружив  з дітьми  Християн віри Євангельської.

    Другий клас Данило почав в 1940 –му році під час радянської оку-пації і закінчив в 1941 – му. 22 червня 1941 го року, в неділю  почалась  знову війна, Данило лежав в лікарні м. Ковель з запаленням легень.

Після оздоровлення, під час німецької окупації 1942 – 1943  році   Данило  закінчив третій навчальний рік. Цей рік для Данила став  значним, бо  учитель був з села Гупали навчив вірша, якого нагадав в 1986 році під час провідин дядька в Торонті, коли було велике урочисте свято канадської і американської української діаспори. Вірш  «Наша батьківщина» був прийнятий з великою пошаною.

     Сьомий клас Данило закінчи в селі Полаи в 1948 році і пішов вчитись в Любомльську середню школу робітничої молоді, де здобув середню освіту в 1952 році. В 1953 році поступив в Ченівець-кий медичний інститут, одержав перевагу в конкурсі шість абітурієнтів, де провчився майже три роки, бо був виключений за релігійне переко-нання.

    Релігійні переконання поглиблювались у Данила з дитинства.   В початковий школі не носив червоного галстука, за що терпів зневагу. В середній школі не вступив до лав комсомолу, за що  часто терпів заниження оцінок. В інституті були особливі випробовування, поки  не дізнались, що студент третього курсу, Буз Данило, староста філософського кружка, член біологічного і хірургічного  кружків є і членом церкви Адвентистів Сьомого Дня.

    Звільнений з інституту, Данило Буз одержав рекомендацію бути служителем Церкви і був призваний В Ростові на Дону в 1958 році помічником  пастору Блауберг Валентину в громаді м. Лабінск.

    В Лабінскій громаді і відбулось весільне служіння Блаубергом Валентином Буз Данила з Руснак Лідою  другого серпня 1959 року. Через короткий час після весілля, Данило  з Лідою переїхали на служіння в громаду м. Невинномиск Ставропольського краю, де і народилась дочка – Діна.

    Весною, 1962 року, згідно поради старших братів, молода сім'я переїхала на служіння  у м. Бердичів в Україну, де служив в Скаківській  і Пятигірський громадах, поки не  створилась  нова громада в Бердичеві по вул. Хозяйственая 8.  Тут і народилась дочка – Ліля в 1962 році, а в 1970  року народився син Іван.

   В 1977 року, по рекомендації братів, сім'я Буз поселилась в м. Дніпродзержинськ, де в 1980 року  створилась громада по вул. Водяна 58 . Тут відбулось весілля дочки Лілі з Влодимиром Крупским в 1982 року. Вінчання звершував Жукалюк Микола.

    В 1988 року, згідно поради, подружжя Буз переселились в м. Жданов, тепер – Маріуполь, де звершував служіння  до виходу на заслужений відпочинок. Після того пасторьске подружжя проживало у м. Кам'янське. 

  У 2020 році на жаль по причині хвороби пішла з життя вірна супутниця життя Лідія Іванівна. Данило Романович продовжував творчу діяльність, молитовно підтримував Церкву, благовістив про Ісуса іншим. 24 грудня 2021 року він відсвяткував 90 річний Ювілей. На жаль, сили почали залишати його, загострились хронічні хвороби. Останні декілька тижнів свого життя він провів в колі рідних. В Суботу 22 січня він попросив принести йому Біблію і в обідній час заспокоївся в Господі.  

Похоронне служіння пройшло у Кам’янському 23 січня о 14:00. Похований Данило Романович біля Києва поруч з своєю дружиною Лідією.  

"І почув я голос із неба, що до мене казав: Напиши: Блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі! Так, каже Дух, вони від праць своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть за ними слідом" (Об.14:13).