КНИГИ

Статьи

Суббота для человека

ВОТ ОН ИДЕТ!  КТО ВЫДЕРЖИТ ДЕНЬ ПРИШЕСТВИЯ ЕГО!»

 САТАНА  ПРОСИЛ  -  ХРИСТОС  МОЛИЛСЯ

           НАША          БАТЬКІВЩИНА.

Любі  друзі, ще із малку

Ми про це всі добре  знаєм,

Що зовемось  українці

Й українських предків маєм.

                                     Батько, мати, брат, сестричка

                                      І всі інші члени роду,

                                      Всі належим до одного

                                       Українського  народу.

Бо родитись українцем

Це  велика  честь і слава,

Рідний край свій полюбити,

Найважніша  всі це справа.

                                      Між   Карпатами й Кавказом,

                                       Припятью  і Чорним  морем,

                                       Український славний нарід

                                       Всі  замешкує простори.

Там пливуть глибокі  ріки,

Там шумлять степи без краю,

Струмки гори  пнуться в хмари,

Синьооке  море  грає.

 

                              Буйне збіжжя  колосисте

                               На врожайних спіє  рильях,

                                Є у надрах сіль і нафта,

                                Віск, залізо  і вугілля.

Але щоб цілу цю землю,

Міцно, щиро  покохати,

Треба все  її минуле,

Добре  вивчити,  пізнати.

                                 Треба знати це, як предки

                                  На землі цій проживали,

                                  Як  її  грудьми своїми

                                  Бородити  заприщали.

Як за  батька і за неньку

Йшли у бій як на забаву,

Здобували собі рани,

Україні  рідній  славу.

      

  Написав з памяті,  що вчив  в 1943 му році в селі Полапи

        Любомльского  району  Волинської  області.

Вчитель був із села  Гупали, прізвища  якого не пам,ятаю.  Озвучував впере цей вірш  у Торонті  український Канадійський і Американський діаспорі у 1985 році.

             Буз  Данило  Романович.      24 грудня 2013 рік.